Тенденції зростання цін на метал на українському ринку, що позначилися ще на початку нинішнього року, тільки зміцнилися. Подальший рух розцінок також обіцяє бути позитивним. Причому, судячи з нинішнього вибухового підвищення цін на зовнішніх ринках, далі нас чекає не менш динамічне збільшення розцінок на ринку внутрішньому.
Визначальним фактором у зростанні внутрішніх цін на прокат виступає світовий ринок. Багато років його вплив на українських виробників домінує, переважаючи над фактором реального внутрішнього попиту і мало піддаючись обмеженням з боку антимонопольного комітету всередині країни. Відразу після «різдвяних канікул» світовий ринок сталі і прокату в черговий раз почав наступ на ціни. І відразу китайські, американські і європейські сталевари кинулися до нових цінових орієнтирів.
Що ж нас очікує в кінці року? Якби внутрішній ринок крок у крок корелював з ринком зовнішнім, варто було б сподіватися на стабілізацію розцінок, як відповідь на гальмування і навіть деяке просідання світових ринків (вплив на внутрішній ринок з двомісячним лагом). Так швидше за все і було б у більш спокійній ситуації. Однак стрімко змінюється кон'юнктура зовнішніх ринків може спровокувати зовсім інший розвиток подій.
Головні проблеми ГМК України в цьому році пов'язані з «битвами» за сировинні ресурси. Так, на початок року українські металурги імпортують вже до 45% коксового вугілля, в той час як раніше даний показник не перевищував 20-25 %. При цьому зберігається загроза скорочення ввезення вугілля з Росії, яка сама відчуває труднощі, аналогічні українським.
Ну, і звичайно, не варто забувати про головний драйвер зростання собівартості - цінах на залізну руду. Хоча останнім часом і намітився певний відкат з позицій, зайнятих раніше світовим ринком на спекулятивній хвилі цінових рівнів, розцінки ЗРС залишаються дуже високими. При цьому вони мають всі шанси зберегти (або навіть підвищити) свій середньозважений рівень у найближчі два-три роки. Металурги вкладаються в розробку нових родовищ, бажаючи вивільнитися з-під ярма австралійських і бразильських рудних монополістів. Але реальні результати нинішня стратегія виробників принесе лише через час.
Перспективи української металургії не радують. У України дійсно кепські справи з виробництвом готового металу. Застарілі методи виробництва і небажання олігархів вкладати в нього гроші - ось у чому проблема. І цілком можливо, що в найближчому майбутньому купувати у українських металургів будуть не готовий продукт, а тільки сировину. І тенденції до того вже є.
Відзначаємо, що на тлі вищевказаних тенденцій зростання цін на метал в Україні, підприємство «УКРПРОМСПЕЦМАШ» зберігає на одному і тому ж постійному рівні цінові показники більшості видів пропонованих товарів. Таку цінову стабільність підприємство досягає завдяки оптовим закупівлям сировини і матеріалів, а також зниженню загальвиробничою рентабельності. Звертаємо увагу, що дані методи ціноутворення вже давно не властиві більшості товаровиробників нашої країни!